Список використаної літератури.

Зміст

Вступ

Питання 1. Попит на гроші та чинники, що на нього впливають.

Питання 2. Теоретичні моделі попиту на гроші.

Питання 3 . Аналіз грошового ринку та попиту на гроші в Україні.

Питання 4. Механізм формування попиту на гроші в національній економіці.

Висновки

Список використаної літератури.

Вступ

На сучасному етапі розвитку економічних відносин категорія грошей посідає важливе місце в економічній теорії та практиці. На основі аналізу закономірностей функціонування грошового ринку будується державна грошово-кредитна політика, яка є одним з найважливіших інструментів державного регулювання економіки. Без стабільної фінансової системи та грошової одиниці досягнення стабільності в економіці держави та її подальший розвиток є неможливими. Саме тому перед сучасними економістами постає завдання вивчення принципів і особливостей ринку грошей та ґрунтовного аналізу його найважливіших категорій: попиту на гроші та пропозиції грошей. Необхідно зазначити, що питання формування попиту на гроші розглядалися багатьма відомими економістами, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом та його послідовниками, Джоном Тобіном, Альфредом Маршаллом, Мільтоном Фрідманом та ін.

Але й на сьогодні актуальність цієї теми цілком очевидна, тому що попит і пропозиція є однією з двох ключових складових ринку, шляхом взаємодії яких встановлюється ринкова рівновага. В українській дійсності тільки починається формування цілісного грошового ринку, тому вивчення попиту на гроші та факторів, що його встановлюють, відіграє важливу роль у визначенні засад роботи ринку. Крім того, економіка України має низку особливостей, які потрібно враховувати для побудови ефективної грошово-кредитної системи. Для того щоб давати адекватні оцінки стосовно надмірності грошей в обігу, необхідно знати економічно аргументовані обсяги їх потреби, реальний попит на них.

Попит на гроші є не лише однією з основних складових грошового ринку, а й складним, багатогранним явищем. Основною сучасною теорією грошей є портфельний підхід, який розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків.

Попит, на гроші є запасом грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент часу. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину власного портфеля активів або багатство в ліквідній формі, що означає збільшення попиту на гроші, і навпаки.


1. Попит на гроші та чинники, що на нього впливають.



Попит на гроші – одне із ключових та складних понять грошового ринку. Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні суб’єкти економічних відносин на певний момент часу ( а не потік грошей, що визначається на певний період).

Якщо розглядати, що запас грошей – це елемент багатства, то попитна гроші – це бажання економічних суб’єктів мати певну частину свого багатства (портфеля активів) в ліквідній формі. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Чинники, що впливають на величину попиту на гроші:

Md = f ( g, P, R, B, I, O),

+ + - + - -

де Md – обсяг попиту на гроші;

g - реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В – обсяг багатства;

І – рівень інфляції;

О – очікування змін ринкової кон’юнктури.

1), 2) Ключовим чинником впливу на попит є зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу)

Md = f(Q),

де Q – номінальний обсяг ВНП.

В свою чергу зміна обсягу ВНП визначається динамікою рівня цін та динамікою реального обсягу виробництва. Вплив цих чинників прямо пропорційний.

Md = f(g,P)

де Р – рівень цін

g - фізичний обсяг.

3) При макроекономічному підході попит на гроші пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: якщо попит на гроші підвищується, кожна грошова одиниця довше перебуватиме у окремого економічного суб’єкта, повільніше буде її обіг і навпаки.

Md = f(V),

де V – швидкість обігу.

При мікроекономічному підході замість швидкості обігу грошей використовується чинник зміни норми відсотка. В міру зростання норми відсотка на альтернативні грошам активи, попит на гроші буде падати.

Md = f(R),

Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

4) B - чинник накопичення багатства. Внаслідок збільшення багатства зростає і попит на гроші.

5) I - чинник інфляції. Запас грошей в умовах інфляційного росту цін знецінюється Як наслідок, провокується скорочення попиту на гроші.

6) O - очікування погіршення кон’юнктури ринків (скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції і т.д.). У цих випадках економічні суб’єкти віддають перевагу накоченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, тому попит на гроші падає.

Основою аналізу попиту на гроші є встановлення прямої взаємозалежності між кількістю необхідних для обігу грошей (Md) і тривалістю обігу (V) – з одного боку та абсолютним рівнем цін (Р) і реальним обсягом виробництва (Q) – з іншого. Цю залежність представляє рівняння обігу (Фішера)

Md * V = P * Q

Md = P*Q / V,

де Md – попит на гроші;

V – швидкість обігу.

Рівняння Фішера близьке за формою до закону грошового обігу, сформульованого К.Марксом, який регулює кількісні параметри грошового обігу:

Md = ,

де SЦ – сума цін товарів і послуг, що перебувають в обігу;

SК – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, що надійшли;

ВП – взаємні погашення платежів;

О – число обертів грошової одиниці.

Вважається, що найбільш досконалим є кембриджське рівняння:

Md = kPQ,

де k – кембриджський коефіцієнт.

k = номінальні доходи / частка грошей, що становить касові залишки.

Очевидно, що попит на гроші визначається внутрішньо-економічними процесами.

Окрім попиту кон’юнктуру грошового ринку визначає і пропозиція.

Стан ринку цінних паперів

Первинний ринок

Офіційне тлумачення поняття цінних паперів дає Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»: «Цінні папери -- грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам»

Національний банк України продовжуває виконувати операції з об-слуговування державного боргу України, які пов'язані з первинним роз-міщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою дохо-ду за ними.

У січні - травні 2012 року відбулося 9 аукціонів із розміщення ОВДП (при 50 запланованих), за результатами яких до Державного бюджету України залучено 399.5 млн. грн. Середньозважена дохідність державних цінних паперів, які були розміщені у січні - травні 2012 року, становила 7.22% річних. Суттєва різниця між дохідністю та ІСЦ до травня попереднього року 31.1% (за 12 місяців) продовжувала впливати на скорочення попиту на ОВДП у звітному періоді.

У травні 2012 року відбувся один аукціон з первинного розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) (з 8 запланованих), за результатами проведення якого до Державного бюджету України залучено 10.6 млн. грн.

За термінами обігу розміщено ОВДП до 4 років.

Середньозважена дохідність державних цінних паперів, які були розміщені у травні 2012 року, становила 7.90% річних і залишилася на рівні березня поточного року (у квітні не відбулося жодного аукціону), а з початку року - збільшилася на 1.53 процентного пункту.

Обсяги погашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків у січні - травні 2012року становили 1005.6 млн. грн.

Загальний обсяг ОВДП, які знаходилися в обігу, за сумою основного боргу на кінець травня 2012 року становив 8776.5 млн. грн. і зменшився за місяць на 29.9 млн. грн. (за рахунок нерезидентів - на 169.6 млн. грн., водночас резиденти збільшили свій борг за ОВДП на 139.7 млн. грн.), а з початку року - на 367.5 млн. грн. (за рахунок банків - на 406.1 млн. грн., водночас Національний банк України у квітні придбав ОВДП на суму 30.0 млн. грн.). Як і раніше, найбільший обсяг державних цінних паперів знаходився у власності банків (5195.2 млн. грн., або 59.2% від загального обсягу) та у нерезидентів - 2080.6 млн. грн., або 23.7%. У травні продовжилося скорочення (на 1.8 процентного пункту) частки ОВДП, які знаходяться у власності нерезидентів. За квітень - травень їх частка зменшилася на 3.6 процентного пункту. Водночас на 1.9 про-центного пункту зросла частка ОВДП, які знаходяться у власності банків

У січні - травні 2012 року найбільшою в загальному обсязі операцій з ОВДП на вторинному ринку була питома вага операцій з рефінансу-вання Національним банком України, включаючи угоди РЕПО, - 51.8%.

У травні 2012 року обсяг операцій з ОВДП на вторинному ринку по-рівняно з квітнем зменшився переважно за рахунок операцій суб'єктів господарювання без посередництва організаторів торгівлі (на 34.0%).

Найбільшою в загальному обсязі операцій з ОВДП на вторинному ринку в звітному місяці була питома вага операцій рефінансування бан-ків Національним банком України, включаючи угоди прямого РЕПО -60.1%. Операції суб'єктів господарювання без посередництва органі-заторів торгівлі становили 36.3%, операції суб'єктів господарювання на торгах організаторів торгівлі - 3.4%.

Висновки

Сучасна національна грошова система України має перехідний характер. Вона перебуває у стадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. В перспективі система управління сукупним грошовим оборотом в Україні має відповідати міжнародним стандартам і вимогам.

Класична монетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економіки діє автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться про функцію захисних стабілізаторів, які автоматично спрямовують розвиток грошової системи в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йдеться про розвиток лише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага попиту та пропозиції ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що у випадках, коли існує недостатність грошей або їх надлишок, грошова система включає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідного врівноваження монетарного ринку.

У структурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить такому саморегуляторові монетарного ринку, як швидкість обігу грошей (V).

Показник V характеризує швидкість обігу однієї грошової одиниці. Він показує, скільки в середньому разів на рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг. Виходячи з кількісного рівняння І.Фішера (Мs = PY/V) можна визначити V як співвідношення PY/Ms

PY

V=------- (13)

Ms

Через цю формулу показник швидкості грошей розраховується в банківській статистиці як співвідношення номінальної величини ВВП (PY) до М0 або до М1.

Теорія грошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною , на розміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник V є обернено пропорційною величиною до пропозиції грошей і прямо пропорційною ставці відсотка.

Удосконалення грошового обігу - скорочення періодів між видачею платні, широке використання кредитних карток, електронного зв`язку, який прискорює здійснення платежів - все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлює систему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою. У випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці має зрости. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням V. Важливо звернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Зміст

Вступ

Питання 1. Попит на гроші та чинники, що на нього впливають.

Питання 2. Теоретичні моделі попиту на гроші.

Питання 3 . Аналіз грошового ринку та попиту на гроші в Україні.

Питання 4. Механізм формування попиту на гроші в національній економіці.

Висновки

Список використаної літератури.

Вступ

На сучасному етапі розвитку економічних відносин категорія грошей посідає важливе місце в економічній теорії та практиці. На основі аналізу закономірностей функціонування грошового ринку будується державна грошово-кредитна політика, яка є одним з найважливіших інструментів державного регулювання економіки. Без стабільної фінансової системи та грошової одиниці досягнення стабільності в економіці держави та її подальший розвиток є неможливими. Саме тому перед сучасними економістами постає завдання вивчення принципів і особливостей ринку грошей та ґрунтовного аналізу його найважливіших категорій: попиту на гроші та пропозиції грошей. Необхідно зазначити, що питання формування попиту на гроші розглядалися багатьма відомими економістами, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом та його послідовниками, Джоном Тобіном, Альфредом Маршаллом, Мільтоном Фрідманом та ін.

Але й на сьогодні актуальність цієї теми цілком очевидна, тому що попит і пропозиція є однією з двох ключових складових ринку, шляхом взаємодії яких встановлюється ринкова рівновага. В українській дійсності тільки починається формування цілісного грошового ринку, тому вивчення попиту на гроші та факторів, що його встановлюють, відіграє важливу роль у визначенні засад роботи ринку. Крім того, економіка України має низку особливостей, які потрібно враховувати для побудови ефективної грошово-кредитної системи. Для того щоб давати адекватні оцінки стосовно надмірності грошей в обігу, необхідно знати економічно аргументовані обсяги їх потреби, реальний попит на них.

Попит на гроші є не лише однією з основних складових грошового ринку, а й складним, багатогранним явищем. Основною сучасною теорією грошей є портфельний підхід, який розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків.

Попит, на гроші є запасом грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент часу. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину власного портфеля активів або багатство в ліквідній формі, що означає збільшення попиту на гроші, і навпаки.


1. Попит на гроші та чинники, що на нього впливають.

Попит на гроші – одне із ключових та складних понять грошового ринку. Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні суб’єкти економічних відносин на певний момент часу ( а не потік грошей, що визначається на певний період).

Якщо розглядати, що запас грошей – це елемент багатства, то попитна гроші – це бажання економічних суб’єктів мати певну частину свого багатства (портфеля активів) в ліквідній формі. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Чинники, що впливають на величину попиту на гроші:

Md = f ( g, P, R, B, I, O),

+ + - + - -

де Md – обсяг попиту на гроші;

g - реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В – обсяг багатства;

І – рівень інфляції;

О – очікування змін ринкової кон’юнктури.

1), 2) Ключовим чинником впливу на попит є зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу)

Md = f(Q),

де Q – номінальний обсяг ВНП.

В свою чергу зміна обсягу ВНП визначається динамікою рівня цін та динамікою реального обсягу виробництва. Вплив цих чинників прямо пропорційний.

Md = f(g,P)

де Р – рівень цін

g - фізичний обсяг.

3) При макроекономічному підході попит на гроші пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: якщо попит на гроші підвищується, кожна грошова одиниця довше перебуватиме у окремого економічного суб’єкта, повільніше буде її обіг і навпаки.

Md = f(V),

де V – швидкість обігу.

При мікроекономічному підході замість швидкості обігу грошей використовується чинник зміни норми відсотка. В міру зростання норми відсотка на альтернативні грошам активи, попит на гроші буде падати.

Md = f(R),

Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

4) B - чинник накопичення багатства. Внаслідок збільшення багатства зростає і попит на гроші.

5) I - чинник інфляції. Запас грошей в умовах інфляційного росту цін знецінюється Як наслідок, провокується скорочення попиту на гроші.

6) O - очікування погіршення кон’юнктури ринків (скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції і т.д.). У цих випадках економічні суб’єкти віддають перевагу накоченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, тому попит на гроші падає.

Основою аналізу попиту на гроші є встановлення прямої взаємозалежності між кількістю необхідних для обігу грошей (Md) і тривалістю обігу (V) – з одного боку та абсолютним рівнем цін (Р) і реальним обсягом виробництва (Q) – з іншого. Цю залежність представляє рівняння обігу (Фішера)

Md * V = P * Q

Md = P*Q / V,

де Md – попит на гроші;

V – швидкість обігу.

Рівняння Фішера близьке за формою до закону грошового обігу, сформульованого К.Марксом, який регулює кількісні параметри грошового обігу:

Md = ,

де SЦ – сума цін товарів і послуг, що перебувають в обігу;

SК – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, що надійшли;

ВП – взаємні погашення платежів;

О – число обертів грошової одиниці.

Вважається, що найбільш досконалим є кембриджське рівняння:

Md = kPQ,

де k – кембриджський коефіцієнт.

k = номінальні доходи / частка грошей, що становить касові залишки.

Очевидно, що попит на гроші визначається внутрішньо-економічними процесами.

Окрім попиту кон’юнктуру грошового ринку визначає і пропозиція.




6089053620309046.html
6089154803385381.html
    PR.RU™